Ніхто не має приходити до церкви й виходити звідти, не розуміючи проповідь.

সমস্যাটি

Проблему, яку ми не могли ігнорувати

Я ніколи не планував створювати програмне забезпечення для перекладу в церкві. Але, скажу чесно, я трохи «тюхтій» і, коли постає виклик, часто підштовхую себе зібрати щось власноруч.

Одружившись у мексиканську родину та поступово розбираючись із мовою, можу сказати: це прикро, коли ти ледве вловлюєш суть розмови.

За роки я провів у церкві багато часу — там, де не повністю розумів мову, і в Мексиці, і живучи в Іспанії. Це складно.

Ти відчуваєш зал. Ти відчуваєш атмосферу. Ти розумієш, коли всі інші вже вловили якийсь момент. Але ти весь час ніби позаду слів — підштовхуєш людину поруч, щоб вона ввела тебе в курс того, що відбувається.

Потім родина моєї дружини приїхала в гості до нас в Англію — і раптом проблема змістилася в інший бік.

Щонеділі дружина намагалася одночасно поклонятися, слухати й шепотіти- перекладати проповідь комусь у вухо.

Саме тоді стало очевидно: у церквах є люди, яких щиро люблять і раді бачити, але все одно немає простого способу допомогти їм слідувати посланню в реальному часі — без живого перекладача та фізичного обладнання.

Спочатку я спробував очевидні варіанти: звичні перекладацькі застосунки та кілька незручних обхідних рішень. Працювало трохи — доки діти поруч не починали шуміти.

Тож я створив те, що хотів би бачити: відкрий лінк, вибери мову й рухайся разом із текстом. Немає застосунку. Немає довгих контрактів чи «кредитів». Не потрібно складного налаштування будки, щоб люди відчували себе включеними.

Voco почався з того, що я хотів, аби моя власна сім’я відчувала себе повністю присутньою. Він ріс далі, бо я зрозумів: це не лише «ніша». Багатомовні церкви в усьому світі все ще збирають інструменти, які надто дорогі, занадто незграбні або взагалі не зроблені для церкви.